Екі міллєт — бір дєвлєт (два народи — одна держава)

Уже три роки Крим перебуває під російською окупацією.

І хоча час невблаганно віддаляє нас від драматичних подій весни 2014 року, для мене дедалі чіткіших обрисів сьогодні набуває стратегія повернення Криму у лоно України.

Я вірю в це повернення, а також у те, що воно відбудеться одночасно з відновленням історичної справедливості щодо корінних народів України — кримських татар, караїмів та кримчаків.

Саме такими підходами керувався у 2009 році, коли в СБУ було розпочато розслідування незаконного виселення з Криму у 1944 році кримських татар та інших народів. Упродовж 2009 — початку 2010 року спеціально створене відділення у складі ГУ СБУ в АР Крим зібрало незаперечні докази депортації кримських татар. СБУ розсекретила та передала Меджлісу архівні справи як свідчення злочинів радянської влади проти кримськотатарського народу. Злочинно і несправедливо, що з приходом Януковича у 2010 році ця робота була припинена, а спеціальний підрозділ розформовано.

Переконаний, що український суд має поставити крапку історичної справедливості у питанні злочинів проти кримських татар, зокрема їхньої депортації, ухваливши законне рішення за результатами розслідування.

На жаль, 2010 рік слід вважати роком реваншу російських спецслужб, які через навстіж відкриті режимом Януковича двері повномастабно повернулися в Україну і на Кримський півострів.

Мені прикро і боляче, що сталося це після того, як у 2007-2009 роках ми жорстко заборонили в’їзд в Україну десяткам громадян РФ, які становили загрозу для нашої національної безпеки. Так, за пропаганду ідей сепаратизму, зокрема в Криму, було заборонено в’їзд на територію України російським посадовцям та політикам, серед яких — депутат Держдуми К. Затулін, лідер ЛДПР В. Жириновський та мер Москви Ю. Лужков. У 2008-2009 році СБУ порушила кримінальні справи проти керівництва проросійської організації «Севастополь — Крим — Росія» (а також проти керівників низки сепаратистських організацій Донбасу і Закарпаття) та домоглася висилки з території Криму громадян РФ, які пропагували сепаратистські ідеї.

Водночас, повернення Криму має статися разом із визнанням і виправленням Україною помилок щодо півострова вже в часи нашої новітньої незалежної історії.

Повністю згоден із відомим дослідником та знавцем кримськотатарської проблематики, доктором Наталею Беліцер, яка вважає, що виправлення колишніх помилок чи навіть провин є «справою честі і гідності як Української держави, так і всього суспільства. Успішне здійснення такого курсу означатиме не тільки відновлення історичної справедливості стосовно кримських татар. Це буде внеском у становлення сучасної, демократичної, інклюзивної української політичної нації за взірцем успішних країн Європи, а також основою стратегії деокупації і реінтеграції Криму».

Не маю жодного сумніву, що вирішення сьогодні кримськотатарського питання — це ключ до повернення Криму в Україну.

Цей шлях справедливості — непростий і тривалий, але українці і кримські татари мають обов’язково пройти його пліч-о-пліч.

А першим кроком на цьому шляху має стати надання кримським татарам (а разом із ними — караїмам і кримчакам) статусу корінного народу України, що й передбачено проектом Закону 6315 «Про статус кримськотатарського народу в Україні», 7 квітня цього року внесеного до Верховної Ради України.

Разом із тим, цей Закон, який, маємо надію, буде невдовзі прийнятий українським парламентом, є важливим, але не єдиним елементом так званого «кримського пакету».

Він має бути доповнений змінами до розділу X Конституції України, що покликані посилити кримськотатарське наповнення його положень.

Суттєвих змін повинна зазнати і Конституція Криму, а проект оновленої конституції автономії має бути внесений і проголосований у Верховній Раді України. Переконаний, що уже зараз повинні бути створені і запрацювати в Києві уряд і парламент Кримськотатарської автономії (поки що в екзилі). Ці важливі органи, як і інші інститути, мають формувати стратегії Криму і щодо Криму, готувати професійні кадри, напрацьовувати законодавчу базу. І це правильно, що після анексії була створена кримська прокуратура, правильно, що ми створили одразу після 28 лютого 2014 року кримське управління СБУ.

Київ має стати осередком кримськотатарської еліти, тут мають готувати кадри і фахівців для політичного, економічного і гуманітарного життя Криму для і після повернення в Україну. Маємо готувати кримськотатарських фахівців у сфері управління, правоохоронній, безпековій та зовнішньополітичній сферах.

Уже сьогодні варто готувати національну і міжнародну економічну та фінансову програми підтримки Криму після його повернення в Україну. Мова йде про пакети економічних проектів для Криму, які дадуть людям значно більше ніж просто «вдосталь води» та «цілодобову електроенергію».

Наведений вище перелік заходів не є вичерпним, але усі вони позначені новими підходами до кримськотатарської теми, а відтак, мають визначати майбутнє України.

Повернутися додому у Крим маємо разом і як справжні добрі господарі на своїй землі.