Курс на виживання: дрібний бізнес проти великої корупції

Оксана Голубова, керівник Чернігівської обласної організації Руху «Справедливість»

Тема корупції є чи не найбільш обговорюваною сьогодні в українському соціумі. Це є абсолютно зрозумілим і закономірним, адже рівень корупції досяг межі, за якою починається крах держави. Подолання корупції – одна з проблем, які стоять перед Україною на її шляху до економічних перетворень, а отже – на її шляху до визнаних у світі норм державного життя, чи це стосується політичної системи, чи економіки, чи цивільного суспільства.  

Наслідки е-декларування та чисельні публікації в ЗМІ стосовно явно невиправданих статків можновладців, суддів та інших держслужбовців вищого ешелону влади викликали шок у суспільстві. Чого тільки вартують офшорні скандали нашого «вельмишановного» президента. Петро Мальдівський гріє від’їджені боки на морях, а український народ потерпає від злиднів. Нині корупція та війна для можновладців – мати рідна. Тепер уже цілком зрозуміло, що теперішня влада не зробить ні крихти добра для держави. Чиновники вважають, що корупція – це мила дама, з якою приємніше дружити, ніж боротися.

Світова практика свідчить, що в демократичних країнах у владу (парламенти) здебільшого йдуть представники бізнесу, фахівці – юристи, економісти, соціологи. В Україні у владу пішов бізнес, щоб особисто вирішувати власні бізнесові проблеми. Вся країна для них стала платформою для примноження статків. Всюди діють лише їх монополії, а середній та малий бізнес ці товстосуми намагаються придушити. А середній та малий бізнес взагалі-то є основою будь-якої успішної економіки. Шелест купюр просто заглушив шепіт розуму…

Дуже малий відсоток українців зараз готовий започаткувати власний бізнес. З нинішнім рівнем корупції започаткувати свою справу майже неможливо. Дрібний бізнес ледь виживає, влада його систематично знищує. Всі ці закони, що приймають, непідйомне оподаткування викорінюють дрібний бізнес. А для того, щоб просто оформити СПД, скільки кіл пекла доведеться пройти, скільки хабарів вимагатимуть заплатити. Останнім часом складається враження, що ширина паску, що змушений затягнути бізнес, досягла його шиї.

Практично кожен рано чи пізно стикається з корупційними проявами. Ведення бізнесу завжди пов’язане з загрозами – економічними та репутаційними. Причому такі ризики можуть виникати ззовні, при вирішенні питань у державних або муніципальних органах, але можуть й чатувати на підприємця зсередини – у власній компанії. Багатьом знайомі випадки, коли працівник «зливає» конфіденційну інформацію про перспективи розвитку підприємства конкуренту або виконує в робочий час «ліву» роботу, влаштовує в компанію та опікає «свою» людину, підробляє документи, домовляється з чиновником про «відкат». Все це належить до групи внутрішніх корупційних ризиків, здатних вкрай негативно вплинути на бізнес і спричинити фінансові втрати і втрату довіри до компанії з боку ділових партнерів, а в крайніх випадках пов’язане із загрозою адміністративного і навіть кримінального покарання.

На превеликий жаль, сьогоднішня молодь, яка вступає активно в бізнес, сприймає корупцію як щось належне. Фундаментом корупції є не лише протиріччя в законодавстві, злиденність населення та його толерантність до хабарників, а й наш менталітет. Виявляється корупція вже крізь віки переслідує український народ. В Україні з часу її виникнення були закладені суспільні норми, які не передбачали утримання чиновників за рахунок державної казни, а жили виключно за рахунок коштів відвідувачів. Тобто єдиним (до речі, цілком законним) джерелом доходів посадовців вважалися кошти, отримані від населення за виконання своїх службових обов’язків. Окрім того, призначення на посаду відбувалося відповідно до ієрархії боярських прізвищ, без врахування особистих ділових якостей майбутнього чиновника. Таким чином, утворювався корпоративно-замкнутий прошарок населення, зацікавлений у використанні владних повноважень для досягнення корисливих власних або групових цілей, що в свою чергу, сприяло поширенню корупції. Нічого не нагадує?

Корупція, на жаль, стала невіддільною ознакою України. Створювати та розвивати власний бізнес у країні, де інколи сума хабарів може серйозно перевищувати стартовий капітал, неможливо. У міжнароднїй агенції Тransparency International дали кілька слушних порад українцям, підказавши, які першочергові кроки можуть допомогти «видряпатися» з корупційного болота. В організації зазначили, що нам треба активніше залучати бізнес, і український, і міжнародний, до встановлення нових прозорих правил взаємовідносин у трикутнику «суспільство – влада – бізнес». Експерти TI впевнені, що методами дерегуляції, прогнозованості податкового законодавства в країні, становлення верховенства права можна забезпечити стабільні умови для ведення бізнесу.

Саме малий та середній бізнес є фундаментом економіки  Чернігова. Згідно з Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» у м. Чернігові діє лише одне велике підприємство — Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго». І станом на початок нового року у сфері малого та середнього підприємництва Чернігова зайнято 57 тис. осіб, що становить 28% від населення працездатного віку (15-64 років). Частка надходжень до міського бюджету від діяльності сектору малого та середнього підприємництва становить 52,7%. Як бачимо, зовсім не маленька частка.

Нині стало тенденцією, що припиняють свою діяльність фізичні особи – підприємці, які були зайняті у сфері торгівлі та на ринках. Це пов`язано із низькою купівельною спроможністю громадян та зменшенням кількості шопінг-туристів із республіки Білорусь. Протягом вкрай важких в економічному та політичному аспектах років сектор малого та середнього підприємництва Чернігова не втратив своїх позицій, кардинальних негативних зрушень не відбулося. Але все ж стає дедалі важче.