Як стати добровольцем ПДМШ? Презентації керівника та поради психолога

Коло працівників закладів охорони здоров’я України, ознайомлених із роботою Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова, розширилося ще на три сотні медиків після презентацій ПДМШ, проведених його керівником у Сумах, Тростянці та Полтаві. Насправді ж, аудиторія була значно більшою завдяки увазі до цих заходів із боку ЗМІ та запрошенням президента ПДМШ Геннадія Друзенка на радіо і телебачення.

У вівторок презентація відбулася в Сумській обласній клінічній лікарні, а наступного дня – в Тростянецькій центральній районній лікарні та Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Як завжди, аудиторію ознайомили з історією, правовими засадами діяльності та здобутками ПДМШ, умовами роботи медиків-добровольців у місцях тимчасової дислокації військових частин, цивільних лікарнях у зоні АТО та на контрольних пунктах в’їзду-виїзду. Присутні також дізналися, що необхідно зробити, аби стати членом великої сім’ї пироговців.

Увагу до заходів проявили й представники влади. Участь у презентації в Сумах взяли заступник голови Сумської облдержадміністрації Ірина Купрейчик і начальник управління охорони здоров’я Сумської ОДА Сергій Бутенко, а в Тростянці – міський голова Юрій Бова.

На думку головного лікаря Сумської обласної клінічної лікарні Володимира Гороха, такі презентації, коли відбувається безпосереднє спілкування з медиками, є значно дієвішим за розсилку сухих інформаційних листів чи наказів.

Як зауважив Геннадій Друзенко, після презентацій помітно зростає кількість заповнених форм запису в добровольці, насамперед медиками регіонів, де ці презентації відбулися. Так, з поданих сьогодні чотирьох анкет (станом на восьму вечора) одна – від лікаря із сумської області та одна – від інтерна з Полтави.

Подання анкети – перший крок на шляху до участі в благородній місії ПДМШ. І хоча на кожній презентації Друзенко наголошує, що заповнення форми не несе в собі жодних юридичних чи моральних обов’язків, зрозуміло, що рішення відправитися працювати в зону АТО – хай навіть у цивільну лікарню й лише на місяць – не є простим. Треба вирвати себе зі звичних комфортних умов, та й певні острахи, мабуть, існують. То як стати добровольцем ПДМШ, якщо «і хочеться, і …»?

Інна Аміньєва, психотерапевт, учасник ротації ПДМШ (літо 2015 р.):

Усі сумніваються, і зробити перший крок завжди найважче.

Людина має спочатку розібратися, чого, власне, вона боїться? Наприклад, бути соціально незахищеною, або що її не зрозуміють рідні та знайомі, або що у неї щось не вийде.

У презентації Друзенка чудово розкрита тема соціального захисту пироговця, захисту його життя та здоров’я. Можу це підтвердити з власного досвіду. На час відрядження за медиком зберігається заробітна плата і місце роботи. До того ж він отримує право на певні пільги.

Якщо мова йде про страх типу «а що скажуть рідні?», з ними треба порадитись. Якщо вони проти, мабуть, не варто їхати одразу. Можна з ними говорити, поступово готувати. І якщо на найближчу ротацію вони не готові, то будуть готові до наступної – зживуться з цією думкою, якщо бачитимуть, що ви налаштовані поїхати.

Якщо ж це – страх виявитися професійно неспроможним, то людина там не буде одна. Поруч будуть фахівці, які у складі ПДМШ працюють уже не першу ротацію, інші фахівці, з якими можна порадитись і багато чому навчитися. Слід пам’ятати, що ми вчимося все життя. А ще кажуть: «Очі бояться, а руки роблять». Я теж боялася, коли почала консультувати військових, адже я не є військовим психологом. Бійці мене навчили.