Влада дбає про людей на словах, а про олігархів – на ділі

Ви ніколи не задумувалися над тим, чому влада завжди за сімома замками приховує від загалу тексти підписаних з Міжнародним валютним фондом меморандумів? Та тому, що, коли їх оприлюднять, усе таємне враз стане явним. А саме – на поверхню спливе брехня, яку політично-олігархічна верхівка щедро годує українців.

Немає жодного сумніву в тому, що при наданні кредитів МФВ висловлює свої рекомендації з приводу того, що варто було б зробити, аби мати бодай якусь гарантію повернення валютної позики. Ніде правди діти, підвищення цін на енергоносії – це одна з порад міжнародної фінансової організації. І не тому, що в Україні газ і електроенергія донедавна були найдешевшими в Європі. А тому, що з державного бюджету щороку виділялися мільярди доларів на покриття збитків «Нафтогазу України», який за безцінь продавав газ не лише населенню, а й підприємствам, більшість яких належить вітчизняним і російським олігарaхам.

На перший погляд, влада прийняла соломонове рішення: мовляв, щоб бідні не платили за багатих, підвищили ціни до європейських і запровадили для найменш соціально захищеної категорії населення систему субсидій. Утім, коли глибше вникнули в суть справи, виявилося, що політично-олігархічна верхівка змінила лише схему відмивання грошей. Адже надані зубожілому населенню (близько 7 мільйонів домогосподарств) субсидії пішли в кишеню газо- та енергомонополіям, які належать тим же товстосумам.

Про кого дбає влада: про народ чи товстосумів? Відповідь на це питання, гадаю, очевидна. Зайвим підтвердженням цьому є нововведення, які можновладці хочуть видати за благо для людей. Ну взяти, наприклад, запровадження абонплати на газ, що, мовляв, дозволить українцям вибирати собі газопостачальну компанію. Кричуще безглуздя, за яким приховані справжні наміри олігархів. Ідея із запровадженням абонплат на газ (а в перспективі на інші комунальні послуги) продиктована не демонополізацією ринку, а суттєвим зменшенням через подорожчання обсягів споживання енергоносіїв. Відтак, щоб товстосуми не втрачали свої надприбутки, українці мали б щомісяця (використовували газ чи ні) платити в середньому по 90 гривень. 

Рішення про запровадження абонплати поки що призупинили, але немає певності, що його таки не «подадуть» невдовзі під якимось іншим соусом. Так само, як це сталось із субсидіями. Адже, знизивши з 1 травня соціальні норми споживання енергоносіїв, уряд автоматично зменшує кількість сімей, які досі користувалися субсидіями. Такий крок пояснюють необхідністю привчити людей економити енергоносії.

Чи не розумніше було б піти іншим шляхом: не викидати з бюджету у вигляді субсидій мільярди, які олігархи знову ж таки вивели в офшори, а спрямувати їх на енергоефективні технології? Наприклад, як рекомендував МВФ, розробити програми з розвитку на місцях виробництва енергоощадних котлів, утеплювальних матеріалів, склопакетів тощо. З одного боку, суттєво зменшили б використання енергоносіїв (взірцем може служити Польща, яка нині споживає газу вдвічі менше, ніж Україна). З іншого, це було б поштовхом для розвитку вітчизняного виробника, збільшення робочих місць і надходжень до бюджету. Тоді не треба було б вигадувати ви