Роковини Майдану

Лютневі події 2014 року вивели на Майдан мільйони українців. Кращі з них полягли від куль снайперів. Убивці дивилися в приціли та по одним їм відомим ознакам вибирали собі жертв – хтось відстрілював молодих чорнявих, як Нягоян, хтось цілився в молодесеньких юнців, як Устим Голоднюк, а хтось знімав кожного третього.

Роковини Майдану 1У нашій пам’яті вони назавжди залишаться Героями Небесної Сотні. Вшанувати тих, хто вийшов на мирний протест і загинув від снайперських куль у середмісті столиці 4-ри роки тому, прийшли учасники тих подій — Костянтин Бєдовой, Сергій Фесак, Анатолій Тарасенко та Олексій Ткаченко. Прийшли вклонитися на те місце, де в найстрашніші дні розстріляли неозброєних мітингувальників на Інститутській.

Ці дні сповнені жалю від сліз матерів, осиротілих дітей, братів, сестер, дружин та всіх небайдужих людей, які йдуть вклонитися тим, хто ціною свого життя виборював докорінні зміни в суспільстві. Захищаючи наші права та звільняючи країну від диктатури, ці світлі люди змінили хід історії нашої держави. Вони своєю жертовністю дозволили нам будувати інше українське майбутнє.

«Минуло 4-ри роки. Той ранок ми зустріли на розі Інститутської та Шовковичної, а вже ранок наступного дня — на Майдані. Ми були гранично чесні перед країною та народом.

 

Роковини Майдану

Залишилась гордість за наших свободолюбивих співгромадян та презирство до національної псевдоеліти. Я не був присутній у той момент, коли Порошенко ліз на трактор, незважаючи на те, що люди кричали та сварилися. Він вже тоді гнув свою лінію. Не кожен на це здатний. Коли вже стало очевидно, що йде зачистка, коли гинули люди — в ніч на 19 лютого, нікого з них там вже не було, окрім Руслана Кошулинського!» — згадує подробиці тих страшних подій Костянтин Бєдовой.

Що стосується самого Гаранта, ділиться подробицями Костянтин, то десь приблизно 22:30 його вивела охорона. Точного часу він не пам’ятає, бо на годинник не дивився, але охорону точно бачив.

«Рівно 4-ри роки тому, коли вже все палало, ми зіткнулися на цьому місці — Костянтин Бєдовой, Сергій Фесак і я — потиснули один одному руки, обнялися. Я до сих пір пам’ятаю, як глухо дзенькнули наші шоломи… Ми розійшлися, я ще оглянувся, щоб щось сказати навздогін, але крізь дим вже неможливо було щось побачити. Я просто махнув рукою. Чесно кажучи, я і не сподівався на майбутню зустріч. Доля була схильна до нас, на відміну від Героїв Небесної Сотні, яку ми сьогодні пом’янули разом із друзями. Земля їм пухом….», — непомітно змахуючи сльозу, розповідав про ті події активний учасник Революції Гідності Анатолій Тарасенко.

28340545_554032898281918_2132510064_o

Роковини Майдану 3

Пан Анатолій з 18 на 19 лютого 2014 року, ледь оговтавшись після інсульту, прийняв бій на Майдані. Ця людина — один із старійшин української журналістики, ведучий на радіо 105ФМ «Київ». На момент Майдану він полишив усе заради того, щоб разом із людьми відстояти право на свободу та вільний розвиток.

Події тих днів — це червона лінія, точка неповернення до старої пострадянської моделі відносин між владою та суспільством. За це віддали найцініше – життя наших Героїв, Героїв Небесної Сотні. Вони загинули за ідеали демократії, пожертвували собою, змінивши хід історії нашої держави.

Автор: Алла Збанацька

Фото: прес-служба Київської обласної організації Руху «Справедливість»