Коли права громадян розтоптані, а суди продажні – розраховувати можна тільки на себе!

Я переконаний: коли при владі мародери, коли під виглядом поліції орудують банди найманців, свідомо відмовляючись від надії вціліти, воїн набуває силу на справедливу боротьбу.

Як же захиститися та вижити простому громадянину?

Сьогодні життя на вулицях українських міст та сіл стало нагадувати кримінальне реаліті-шоу. Рівень «війни без правил» є настільки високим, що це виглядає як «шлях в нікуди».

Ми чуємо гучні заяви про скоєння кримінальних та корупційних злочинів, але, як правило, результатів не спостерігаємо, вироки судів по цим справам майже відсутні. На сьогодні, за останніми опитуваннями, тільки 11% населення довіряє судовій системі.

У роботі правоохоронних органів ми спостерігаємо політизацію процесів. При цьому на боці правоохоронців міжнародне право, адже вони захищають закон, а закон захищає режим олігархів. Існує колективна безкарність. Дії олігархату, схоже, скеровані на розпад держави.

Ми бачимо, що сьогоднішня українська політика є засобом захисту бізнесу олігархів і їхніх прислужників. На жаль, корпоративні інтереси політиків та олігархів стали для них важливішими за долю України.

Прості громадяни не мають змоги самостійно  відстоювати свої права в судах. Вони стикаються з тотальним беззаконням на кожному кроці.

Наведу приклад, коли більше  ніж півтора року я, як адвокат, разом із юридичною службою Київської обласної організації Руху В. Наливайченка «Справедливість» проходимо шлях судових тяганин з простою мешканкою Боярки — Марією Тимченко для повернення дорогоцінного клаптику землі розміром у 10 соток в судах різних рівнів.

Коротко оповім «логіку шахраїв» та «схему» даної земельної афери.

Пенсіонерка 20 років тому як опікун дитини з обмеженими можливостями отримала земельну ділянку загальною площею 10 соток, обробляла її, вирощуючи врожаї для сімейних потреб. Право власності на земельну ділянку на цю площу підтверджується рішенням Виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 грудня 1996 року та державним актом встановленого зразка на право власності, що датований 3 березня 1998 року.

Виявилося, що цю ділянку було поділено на дві частини – 8 та 2 сотки. Вже ці дві ділянки продали новим власникам. Ними виявились близькі люди начальника управління планування територій КОДА – її дочка та чоловік. Ці родичі Марії Манохи, яка чи не півжиття працює в земельних структурах, зокрема 10 років у Держземагентстві, публічно заявляють, що вони «ні при чому» та являються лише добросовісними набувачами землі пенсіонерки.

При чому, щоб ускладнити процес повернення, 8 соток оформили як самостійну ділянку, а 2 сотки — приєднали до іншої ділянки. Далі «нові господарі» ділянок просто їх перепродають славнозвісним родичам впливової чиновниці з Київської облдержадміністрації. Їх не здивував той факт, що право на цю землю ще з 1998 року мала пенсіонерка Марія Тимченко, є відповідне рішення сесії, держакт, техдокументація і дозвіл на забудову.

Оборудку вдалось провернути завдяки тому, що до 2013 року в країні не було кадастрових номерів на землю, чим і скористалися впливові чиновники. Відсутність кадастрових номерів — це шпарина для проведення всіх вищезазначених махінацій.

Що характерно, екс-депутат Боярської міської ради Віктор Яровий стверджує у суді: ділянки, що в сукупності складають одну розміром 10 соток, яка належить пенсіонерці Марії Тимченко, повторно нікому не виділялись і за це ніхто не голосував. Звідки ж з’явились відповідні рішення міськради? За цим фактом вже ведуться кримінальні провадження. Суди за судами тягнуться довгий час. Дотепер пенсіонерка крок за кроком, з допомогою нашого Правового центру Руху, виборює законне право на свою землю, яку отримала ще 20 років тому назад.

Завдяки довгій, копіткій роботі юристів партійного правового центру було проведено комплекс заходів по зібранню доказів, належного їх оформлення та подання заперечень до судів, згідно з якими у суддів не залишилось іншого виходу як відхилити апеляційну скаргу опонентів і залишити рішення районного суду в силі, яке вже було отримано на користь Марії Юріївни.

Більш того, цим же рішенням задоволено повністю всі вимоги Марії Юріївни: скасовано право власності особи, яка отримала ділянку на підставі фіктивних рішень, визнано договір купівлі-продажу недійсним.

Радує те, що вже вдруге нам вдалося відстояти законне право мешканки міста Боярка Марії Тимченко на ще одну частину своєї земельної ділянки – 2 сотки (8 соток із 10 соток виділених ми нещодавно відстояли в цьому ж таки Апеляційному суді Київської області).

Це ще не фінальна перемога, адже опоненти можуть звернутись до Верховного Суду, але ми вже маємо два рішення Верховного Суду на нашу користь, тому впевнені, що здоровий глузд та об’єктивність суддів на всіх рівнях відобразиться нарешті в законній перемозі та на самому вищому рівні буде поставлена остаточна крапка в цій справі.

Таким ось прикладом чиновницького свавілля з життя простої пенсіонерки я намагаюсь донести головну думку про те, що в суспільстві посилюється тенденція недовіри до влади. Це унеможливлює будь-яку позитивну і конструктивну діяльність, спрямовану на реальні зміни на краще.

Ми всі в одному човні, і коли він тоне — провина за це лягає на всіх, так як і наслідки.
Думаю, що ця система управління країною вже себе вичерпала.  Проблеми структурні, проблеми системні. Нам потрібна зміна системи влади та виборчого законодавства. Лише це може бути запорукою системних позитивних змін.