Держава обдирає народ, як липку

Люди, ледь кінці з кінцями зводячи, з острахом очікують осені, коли отримають рахунки за новими драконівськими тарифами за газ, тепло, гарячу воду та електроенергію. А з уст нашого Прем’єра хоч мед пити. Володимир Гройсман не втомлюється нам «локшину на вуха вішати»: мовляв, усе, що робить уряд, – на благо народу.

Скажімо, ринкова ціна на газ, з його слів, була встановлена для того, щоб подолати корупцію в енергетичному секторі. «Ні для кого не секрет, – заявив глава уряду, – що державний газ за в 3-4 рази заниженими цінами скуповувався ділками, у тому числі й тими, хто сьогодні присутній у парламенті». Ні додати, ні відняти, пан Гройсман, по суті, прямим текстом звинуватив політично-олігархічні клани, які окупували владу, у безцеремонному грабунку України.

Щоб ніхто не звинуватив мене у маніпуляції фактами, посилатимуся на слова самого Прем’єра: «За декілька десятиліть народилося кілька газових імперій. Україна, за підрахунками експертів, втратила 53 мільярди доларів на тих контрактах, які були підписані». Разом з тим, запевняючи, що система субсидій – єдина панацея в боротьбі з корупцією, пан Гройсман зумисне замовчує, що виділені на неї гроші з державного бюджету (а це, за прогнозом Мінфіну, тільки в опалювальному сезоні 2016-17 року до 80 млрд грн) осядуть на банківських рахунках згаданих ним газових імперій.

Позичивши очі у Сірка, глава уряду мало як не за особисту заслугу видає те, що, мовляв, громадяни попри підвищення тарифів не платитимуть за комуналку більш як 15–20% від власного доходу. Це притому, що у розвинутих країнах вона забирає від 10 до 15% сімейного бюджету родин (у середньому американець витрачає 6,9%, австралієць – 8,1%, француз – 11,7%).

Та найстрашніше, що допоки можновладці-олігархи, прикриваючись боротьбою з корупцією, перерозподіляють між собою сфери впливу, український народ стрімко скочується в безодню бідності. Про те, що влада безбожно обдирає простий люд, як липку, свідчить не лише невпинне зростання числа родин, які отримують субсидії (на осінь їхня кількість із 5,5 млн збільшиться до 9 млн), а й накопичення боргів населення за комунальні послуги (за даними Держстату, вони вже сягнули 11,5 млрд грн). Люди не платять не тому, що не хочуть, а тому, що не мають за що купувати навіть ліки і продукти.

А що далі? Далі держава відбиратиме в українців останнє – дах над головою. Прецедент уже є. У травні в Луцьку за рішенням суду продали з аукціону квартиру, господар якої заборгував за «комуналку» 50 тис. грн. Втім, щоб сім’ю вигнати на вулицю, згідно з чинним законодавством, достатньо боргу в сумі 10 мінімальних зарплат (14 500 грн). Отож чекатимемо, хто наступний?