Ігор Кобеля: переробна галузь, це та карта українського АПК, котра ще лежить у прикупі

Про борошно. Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до збільшення експорту борошна. Це позитивно, але нам слід передбачати ризики. Приріст екпорту, в середньому на 19% щорічно, накладається на зниження внутрішнього споживання, в середньому на 9%.

В Об’єднаних Арабських Еміратах на виставці Гулфуд у Дубаї я побачив, що ринок борошна за кордоном живе іншим життям. Для мене, як мукомела і експортера, було відкриттям, що там відсутні поняття перший та вищий гатунок. Кожна країна має свої унікальні підходи до стандартизації, забезпечення показників навіть на внутрішньому ринку.

Ще я зрозумів, що у солідних світових експортерів, збіжжя, борошно є категорією політичною. Аграрний ринок захищається державою. Він не тільки перебуває у полі зору їхніх МЗС, екпорт є частиної їхньої закордонної діяльності.

В України на жаль нема широкоформатних договорів з розвиненими країнами щодо аграрного сектору. Наразі, на правах Попелюшки, ми працюємо у режимі квот і обмежень, у тому числі, щодо експорту зерна та борошна без сплати податків.

Цей квотний зашморг стриножує нашу виробничу ініціативу і перспективи збільшення експорту у розвинені країни. Зернові холдинги дуже швидко вичерпують цю нікчемну квоту, а це штовхає їх до торговельних операцій з неплатоспроможними країнами.

Виникає ситуація перенасичення. Ситуація перенасичення властива не тільки зерновому ринку, але тут, через те, що Україна успішна лише у аграрному секторі, ці речі найбільш рельєфні.

Через низьку маржу, законодавчу зашореність, ми змушені вишукувати хірургічні методи замість еволюційних. Таким рудиментом стає перевалка.

Мій прогноз: вітчизняна елеваторна справа проживе максимум ще 5 років. Це не означає, що елеватори зникнуть апріорі, але вони будуть відсунуті на периферію експортного процесу.

Зараз у центральних регіонах працює велика кількість елеваторів. Але щоб зекономити на них, і відповідно зберегти маржу, сільгоспвиробники воліють встановлювати свої сушарні, з яких одразу ж відвантажують продукцію на баржі, у такий спосіб економлячи на перевалці.

Якщо говорити у маштабі держави, то досі неповоротким елеваторам, щоб вижити, слід вишукувати нові способи заробітку, нові сфери діяльності.

Виходом може стати організація власних виробництв з переробки, як то, наприклад, олійні, млини. Такий підхід ще й дасть змогу отримувати додану вартість.

Треба бути готовими, що оптимізація процесів поглиблюватимется, оскільки цей ринок є низькомаржинальним. І ми йдемо, наприклад, до відвантаження продукції одразу у морські контейнери, замість затратних вагонів, котрі пропонує монополіст ринку перевезень.

Тому пошук виходів на кінцевого споживача для елеваторів є життєво важливим.

Оптимізація процесів для українських екпортерів — безальтернативна. Але я схильний до того, що нам слід іти не депресивним методом, а через пошук нових форм господарювання.

Переробна галузь, це та карта українського аграрного сектору, яка ще лежить у прикупі. Зіграти нею вдало, означає реалізувати ще один потужний поенціал нашого аграрного сектору, нашої економіки вцілому.

Це дозволить позбутися іміджу сировинного придатку Європи і в моральному, і в реальному економічному змісті.