Через «запаморочення» від вседозволеності Уряд відвертає від України все більше союзників
Тим не зрозумілішою є логіка нинішнього уряду «мародерів», які замість зміцнення стосунків з державами-партнерами, вже більше двох років лише шокує українців черговими суперечками із сусідами та союзниками. Не намагаючись пригадати все одразу, з легкістю можу назвати кілька таких недружніх кроків по відношенню до наших друзів: недальноглядна та передчасна підтримка одного з кандидатів в президенти США та дискредитація іншого, суперечки з Польщею, конфлікт з Угорщиною, Сербією, скандал з Ізраїлем, коли Україна підтримала в Раді безпеки ООН резолюцію про заборону будівництва єврейських поселень на палестинських територіях тощо.
І от тепер черговий «плювок» в обличчя наших друзів. Цього разу мішенню для наших владних нехлюїв стала Прибалтика. А саме Естонська Республіка.
Особисто мене не стільки шокувала (я вже нічому не дивуюся), скільки обурила історія про те, як Уряд Гройсмана своєю постановою вніс Естонію в список країн, які Україна вважає офшорними зонами і вважає сумнівними з точки зору ведення бізнесу.
Як відомо, дружба закінчується там, де починається недовіра. Можу стверджувати, що з боку Естонії, такої недовіри до України та її народу не було. Нещодавно я сам повернувся з Естонії, де на власні очі міг переконатись, наскільки тепло до українців ставляться естонці. Наприклад, там активно працює Центр Української культури при Українській греко-католицькій церкві, який очолює пан Анатолій Лютюк, українець та патріот, який не лише займається просвітницькою роботою в середовищі української діаспори, але й допомагає нашим воїнам протистояти російським окупаційним військам, передаючи на передову волонтерську допомогу.
Більш того, Естонія залюбки проводить навчання для української молоді, з гордістю демонструючи результати власних реформ, та висловлюючи готовність допомагати Україні впроваджувати подібні, інноваційні, реформи.
Перебуваючи в Естонській Республіці я з сумом усвідомив наскільки далеко ми відстали від естонців у питаннях спрощення ведення бізнесу, боротьби з корупцією, зниження рівня бюрократії та впровадженні електронного управління країною.
Нам дійсно є чому повчитись у Естонії, крім того уряд цієї дружньої країни готовий допомагати нам впроваджувати ефективні реформи.
Але вже видно, що Порошенко-Гройсману це непотрібно. Їм не потрібні союзники чи друзі, які не приносять їм особисту вигоду та не дозволяють збільшувати свої статки. Наші цинічні «торгаші» живуть в абсолютно іншій логіці. В них немає друзів, якщо ці друзі не приносять їм грошей. Їм потрібно зберегти існуючі корупційні схеми, які можуть зникнути в наслідок автоматизації процесів управління. Їм потрібно обмежити будь-яку свободу для українського бізнесу та тримати його на «короткому повідку», вижимаючи з підприємців останні соки. А ще, їм таки потрібно розсваритись із усім нашими партнерами в Європейському Союзі, аби лишити Україну один на один з ворогом. Це дозволить тримати народ в напрузі, як це робить російська влада в себе в країні. Думаю, таким чином вони розраховують створити ілюзію, що Україну всі покинули, і народ має гуртуватись навколо влади, аби не допустити «нападу Путіна». І усім тверезо мислячим людям зрозуміло, що їх логіка хибна, що їх заяви це суцільна брехня, грабунок та ганьба.
Але ця суцільна зрада національних інтересів не може продовжуватись вічно. 2018 рік – останній рік Порошенка на посту Президента України. Зрозуміло, що втративши довіру як в середині країни, так і в країнах-союзниках, Президент та його посіпаки намагаються вкрасти як можна більше, аби вистачило на решту життя. Йому на зміну має прийти людина, яка швидко, фахово та дієво відновить стосунки з друзями України, покарає внутрішніх грабіжників, відновить справедливість та дасть відсіч агресору. Суспільство до цього готове, ці зміни не відворотні.