Майкл Карпентер: «Можливо, прийшов час почати дискусію про введення санкцій проти корумпованих українців»

Робочі моменти, як їх називають українські політики, а просто кажучи, — справжня «війна» всіх проти всіх — мало не коштувала Україні підтримки Заходу. Спочатку шпигунський скандал з елементами гостросюжетного трилера між НАБУ і САП з одного боку, і ГПУ і СБУ — з іншого, який закінчився оприлюдненням засекреченої інформації про агентів НАБУ.

Потім — епопея з колишнім президентом Грузії Михайлом Саакашвілі і звинуваченнями ГПУ в фінансуванні його протестних акцій опальним олігархом Сергієм Курченком, що стало офіційною причиною зняття нардепа від «Самопомочі» Єгора Соболєва з посади голови парламентського антикорупційного комітету. «Вишенькою на торті» стала реєстрація главами фракцій БПП і НФ законопроекту, який суттєво полегшує процедуру відставки глав антикорупційних органів.

За інформацією Realist’а, все, що відбувається в Україні, викликало бурхливу реакцію не тільки в Брюсселі, а й за океаном, українському керівництву пішла серія дзвінків від високопоставлених європейських і американських чиновників. Апогеєм стала довга розмова посла США в Україні Марі Йованович з лідером НФ Арсенієм Яценюком та головою МВС Арсеном Аваковим в ніч на четвер (тиждень тому, — ред.), після чого законопроект про зміну правил звільнення глав антикорупційних органів зник з порядку денного засідання Верховної Ради. Але главу антикорупційного комітету, незважаючи на критику Брюсселя і Вашингтона, Рада таки відправила у відставку.

За словами колишнього радника віце-президента США Джо Байдена, наукового співробітника Atlantic Council Майкла Карпентера, справа не в персоналіях глави антикорупційного комітету або НАБУ. Справа в принципах і підходах української влади до встановлення контролю над незалежними антикорупційними органами. В інтерв’ю Realist’у Карпентер розповів, чому хотів рекомендувати уряду США урізати допомогу Україні, а також як підходи Тіллерсона і Волкера по відношенню до Росії відрізняються від бачення Трампа.

Майкл К

— Ваш нещодавній жорсткий твіт, де Ви пригрозили «рекомендувати уряду США урізати допомогу Україні, включаючи безпекову», якщо Рада проголосує за відставку глави антикорупційного комітету і голови НАБУ, наробив чимало шуму. Завдяки тиску Заходу з порядку денного прибрали законопроект, що дозволяє істотно полегшити можливість звільнення голови НАБУ. А ось Єгора Соболєва таки відправили у відставку. Якою буде реакція США?

— Я хотів послати меседж (своїм твітом, — ред.) про те, що український уряд не має сприймати західну підтримку як щось само собою зрозуміле, особливо коли провладні партії вдаються до заходів, які підривають цілісність антикорупційних інституцій. Насправді, я підтримую збільшення допомоги США Україні, особливо військової, але тільки якщо уряд (України, — ред.) поводиться відповідально. Іншими словами, американська допомога повинна надаватися під певні умови.

Суть справи не в тому, щоб захищати ту чи іншу людину (Соболєва або Ситника, — ред.), а в розширенні прав і можливостей незалежних антикорупційних інституцій. Неважливо, хто відповідає за ці інституції, поки вони незалежні і виконують свою роботу без політичного втручання. Коли уряд починає контролювати ці інституції і перешкоджає розслідуванню корупції на найвищому рівні, на мій погляд, це кидає виклик силі волі українського народу, який ясно виступив проти клептократії під час Революції гідності. Але не мені це вирішувати, а громадянам України, в якій країні вони хочуть жити. Ми всі чітко побачили, що сталося після Помаранчевої революції і без пильності громадянського суспільства схожа динаміка може проявитися і сьогодні.

І останнє, що я хотів би тут підкреслити: для Росії немає нічого кращого, ніж процвітання корупції в Україні, так як це дозволяє їм контролювати корумпованих політиків і просувати власний порядок денний.

Незважаючи на те, що я не українець, я відчуваю обов’язок озвучити попередження про те, що Україна входить в небезпечну зону.

— Знаєте, навіть ми, українські журналісти, не зовсім розуміємо цей конфлікт між українським парламентом і силовими структурами, з одного боку, і НАБУ і іншими антикорупційними органами — з іншого. Зате вже рік Рада не може призначити аудитора НАБУ, який повинен провести перевірку роботи органу, після чого можна піднімати питання про відставку його голови.

— Я не бачу як такої проблеми з аудитором, якщо ця людина буде дійсно незалежним і не буде пішаком уряду.

— Є великі проблеми і в іншому антикорупційному органі — в НАЗК — з перевіркою е-декларацій. З 1,5 млн декларацій перевірено лише 113. А саме під створення НАЗК і перевірку е-декларацій Україні дали безвізовий режим …

— Перевірка електронних декларацій дійсно є ключовим аспектом прозорості уряду.

— США за крок від посилення санкцій проти Росії. У рекомендаціях Atlantic Council Держдепу і Мінфіну — ввести обмеження проти семи категорій росіян. У «чорному» списку можуть опинитися найближчі соратники Путіна і їхні діти.

— Я підтримую посилення секторальних санкцій проти Росії в фінансовому, оборонному, розвідувальному, енергетичному і технологічному секторах, щоб домогтися більшої прихильності припинення вогню і створити більш сильну мотивацію для російських військ, нарешті, покинути Україну. В даний час Мінські угоди — жарт, тому що Росія щодня порушує режим припинення вогню, а її війська знаходяться в Україні, і не тільки в Криму, але і на Донбасі. Санкції можуть не бути «срібною кулею», але їх слід посилити і використати одночасно з іншими заходами.

Я також вважаю, що корумпованим російським політикам і бізнесменам варто закрити доступ до використання фінансової системи США, інвестування в нерухомість США і отримання американських віз. Між іншим, можливо, прийшов час почати дискусію про введення санкцій проти корумпованих українців із тих же причин. Відверто кажучи, незалежно від національності, якщо хтось явно корумпований, США повинні заблокувати їм доступ до американського ринку і анулювати візу. Деякі кремлівські пропагандисти помилково стверджують, що США втручаються в справи інших країн, але це не так. Це суверенне право США — вирішувати, хто інвестує в нашу фінансову систему, хто купує нерухомість в нашій країні і хто може сюди в’їжджати. Чому корумповані особи повинні користуватися цими перевагами?

11111

— Не можу не запитати про можливість розгортання на Донбасі миротворчої місії. Українські та американські дипломати кажуть, що до президентських виборів в Росії в березні 2018 років є невелике вікно можливостей для вирішення цього питання. Про це також говорили Волкер і Тіллерсон.

— Я дуже сумніваюся, що Росія погодиться на сильну, на основі глави VII (Статуту, – ред.) ООН, місію «з примусу до миру», оскільки це призведе до падіння московського маріонеткового режиму на Донбасі. Кремль спробує підтримати обмежену, неозброєну присутність ООН на лінії зіткнення (а не на кордоні, – ред.), але цей варіант – лише в інтересах Путіна.

— Останню зустріч із Сурковим Волкер назвав «кроком назад». Здається, російська резолюція по миротворцям із самого початку була великою «мильною бульбашкою», за яку, що дивно, так схопилися США. А Путін в черговий раз хотів постати перед Заходом миротворцем.

— Чесно кажучи, я думаю, було наївно очікувати якихось інших результатів. Я не вірю, що Путін може відмовитися від своєї мети — контролювати Україну політично та економічно.

— Для розгортання на Донбасі миротворчої місії потрібне рішення Радбезу ООН, де Росія як постійний член має право вето. Але його можна обійти через Генасамблею.

— Генеральна асамблея може закликати до (необхідності розгортання, — ред.) миротворчої місії, але у неї немає можливостей її створити. Вето Росії в Радбезі ООН, на жаль, заблокує можливість розгортання будь-якої місії з сильним мандатом.

Трамп и Путин

— Якщо місія Волкера по миротворцям на Донбасі виявиться нездійсненною, що далі? До цього маже додатися ще й відставка Тіллерсона? Ми ж бачимо, що Трамп, як і раніше, шукає зближення з Росією …

— Єдиний спосіб вирішити конфлікт, який, давайте будемо чесними, не так «конфлікт», скільки війна Росії проти України, — посилювати тиск на Москву. Дипломатія без додаткових важелів тиску ніколи ні до чого не призведе. Я думаю, Волкер і Тіллерсон це розуміють, але президент Трамп не дасть цьому відбутися, тому що він, очевидно, відчуває себе зобов’язаним по відношенню до Путіна і хоче за всяку ціну заспокоїти Росію. Так він (Трамп, — ред.), принаймні, поводиться.

— Які країни можуть відправити своїх миротворців на Донбас? Канада, США, Франція або Німеччина, наприклад? Тому що поки ми почули лише пропозиція Білорусі, проте, будучи в Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), Мінськ повинен узгоджувати всі свої військові дії з Москвою …

— Не думаю, що ми повинні турбуватися про це, тому що я не думаю, що ми коли-небудь зможемо отримати сильну миротворчу місію. Очевидно, що миротворці мають бути з країн, які заслуговують на довіру. І, звичайно ж, не входять в ОДКБ.

— Чи може політика Росії по відношенню до України змінитися після президентських виборів у березні 2018-го?

— Не думаю, що вона взагалі сильно зміниться. Як я вже сказав раніше, мета Кремля — ​​контролювати Україну, яку вона розглядає як частину «сфери своїх привілейованих інтересів». Я думаю, це не тільки мета одного Путіна, вона широко поширена серед російської політичної еліти.

Автор: Маргарита Ткаченко

Джерело: https://realist.online/article/majkl-karpenter-vozmozhno-prishlo-vremya-nachat-diskussiyu-o-vvedenii-sankcij-protiv-korrumpirovannyh-ukraincev