Костянтин Бєдовой: «Я забув би політику як страшний сон, але політика про мене не забуде»

Майже два роки тому нинішній керівник Київської обласної організації Руху Валентина Наливайченка “Справедливість”  Костянтин Бєдовой прийняв кардинальне рішення: він достроково склав депутатські повноваження, вийшов із партії «УДАР» та приєднався до команди ГО “Антикорупційний рух Валентина Наливайченка”. Думки пана Костянтина завжди були і залишаються цікавими і актуальними. Він – приклад того, як прибрати приставку “екс” зі своїх реалій (екс-депутат, екс-член партії, екс-соратник Віталія Кличка) та продовжувати боротьбу за країну, не звертаючи уваги на тимчасові програші. Про своє минуле та плани на майбутнє Костянтин Бєдовой залюбки розповідає журналістам та тим, хто має бажання стати до боротьби разом із ним та його командою.

— Костянтине Анатолійовичу, які причини Вашого припинення членства в партії «УДАР» і дострокового складання депутатських повноважень?

— Причиною виходу з партії є відсутність можливостей змінити суспільний договір і роботу державного апарату в нашій країні, залишаючись в партії. Я віддав партійній роботі майже п’ять неповоротних років свого життя. Пройшов опозицію, Майдан і не одні важкі вибори. Витратив на фінансування партійної організації істотну частину сімейного бюджету і заощаджень. Все це робилося для позитивних змін в країні, заради моїх і Ваших дітей. Результату немає. Значить треба йти іншим шляхом.

— Ви згадали свої витрати на партію. А як же тоді фінансування Вашої колишньої партії олігархом Дмитром Фірташем?

— Давайте домовимося про те, що Ви більше не будете мене перебивати? Я спочатку закінчу про партії і депутатські повноваження, потім розповім про «мільйони Фірташа». Так ось, вся сьогоднішня партійна система України має на меті консервацію режиму, будь-то режим Кравчука, Кучми, Ющенка, Януковича чи Порошенка, так же, як і будь-якого іншого, і, по суті справи, є декорацією для прикриття і забезпечення «хотєлок» олігархічних кланів. Саме на недоїдках олігархічного бенкету годується велика частина політичної камарильї. А великі політичні фігури добре харчуються вже як члени або кондотьєри (командири загонів найманців, — ред.) олігархічних кланів. Всі гучні заяви, дискусії і навіть політичні баталії не більше, ніж висококласна акторська гра і має на меті збереження всевладдя олігархату і чиновництва. Порядній людині, яка має світогляд, принципи і честь, складно знайти собі місце в цьому театрі абсурду. Я знайти такого місця не зміг, хоча є геніальні люди, які здатні бути ефективними, не поступаючись принципами в сьогоднішній політиці.

— І хто ж ці геніальні політики?

— Зверніть увагу: Ви мене вдруге перебиває. Третього не буде. Але якщо вже Вам цікаво, то геніальними людьми в політиці, я називаю вузьких фахівців, які дуже якісно роблять свою роботу в тій галузі, в якій є професіоналами, будь-то законотворчість або управлінська робота. Займатися політичною рекламою конкретних осіб я не буду, але говорю Вам чітко: такі люди є і їх не мало. На жаль, я не є таким унікальним профі, та і з компромісами у мене погано. Ну не вписуюся в прокрустове ложе партійця і депутата… (посміхається). Окрім того, мій відхід із депутатів — це протест проти тотальної корупції в місцевій раді при повній колективній безвідповідальності, проти влади перефарбованих “регіоналів”, небажання дихати одним повітрям із тими, хто з ентузіазмом, величезною більшістю голосів підтримали вбивство людей на Майдані псами режиму Януковича. Тепер ці «істоти» осідлали патріотичну тематику, створили під себе волонтерські організації і завішали район бігбордами зі своїми фізіономіями і закликами допомогти армії — готуються до виборів (сміється). Ось Ви мене питали про мільйони Фірташа. Так я Вам скажу, що свічку природно не тримав, але ми на місцях фінансування як такого не бачили, і я в це фінансування не вірю. Чув від партійців чутки про те, що деякі партійні функціонери з центрального виконкому партії регулярно зустрічалися з Льовочкіним і навіть були у нього на зарплаті, але доказів немає, втім, як і спростувань.

— А як відреагував Віталій Кличко на Ваш вихід з партії, Ви ж були його помічником і дружите з радянських часів?

— У Віталія залізні воля і самоконтроль. Бачився з ним з тих пір тільки один раз. Тоді він дуже спокійно сказав: “Треба було спочатку порадитися”. Але нічого, відносини залишилися нормальними. Ніякої трагедії і важких пояснень не було. Я і зараз, не замислюючись ні на секунду, готовий прийти Віталію на допомогу, і думаю, він вчинить точно так же. Хоча побачив, що Віталію неприємно, та й у мене коти на душі шкребли.

— Які Ваші подальші плани? Будете брати участь у виборах, вступите в іншу партію або забудете політику як страшний сон?

— Я абсолютно щиро закликав колег-депутатів не балотуватися на найближчих виборах і дати дорогу тим, хто не був у владі. А то вони мені нагадують Шурочку з бухгалтерії в фільмі “Службовий роман”. Так ось я закликаю їх замість «мимри» — Людмили Прокопівни — забратися на робочі місця (заразливо сміється). Я б взагалі забув політику як страшний сон, але політика про нас не забуде. Як-то кажуть: “Або Ви займетеся політикою, або вона займеться Вами”.

Зараз радію з того, що знайшов команду однодумців, яка об’єдналася навколо гідної людини, партіота своєї держави – Валентина Наливайченка. Тішуся з того, що в Русі Наливайченка “Справедливість”, частиною якого я є, теж роблять ставку на нові обличчя в політиці.

— Що для Вас головне в житті?

— Для мене головне в житті — мої діти, сім’я, друзі, близькі. Все інше — на другому плані. Без них життя втрачає сенс. Вибачте за те, що не заспівав гімн і не розповів про любов до України. Батьківщину люблю. Гімн співаю, як мінімум, не гірше Президента. Але патріотизм повинен бути в справах і в серці, а не напоказ!

Джерело: http://veroyatno.com.ua