До чого призводить ненажерливість монополістів, які контролюють ринок? (відео)

Нещодавній скандал, який розгорівся у зв’язку з підвищенням цін на проїзд у маршрутних таксі на Київщині, із вуличних протестів перейшов у площину юридичну. Було створено робочу групу з вивчення питання обґрунтованості збільшення тарифів на перевезення пасажирів автоперевізниками Київщини. Її пріоритетні завдання: • стримати тиск з боку Асоціації перевізників та зацікавлених осіб, які входять до громадських рад при Київській облдержадміністрації; • визначення чинників, які унеможливлюють проведення ефективної перевірки економічно обґрунтованого підняття тарифів на проїзд із подальшим напрацюванням та наданням пропозицій управлінню інфраструктури КОДА.

Більшість маршруток не пристосовані для перевезення пасажирів, жовті «порошенківські» маршрутки в народі вже давно називають «душогубками»: обірвані крісла, облуплені та вкриті плямами стіни та стеля, дірки на стиках дверей, крізь які дує вітер та потрапляє дощ. У пасажирів, які сидять біля вікон, мокрі плечі та рукави. А влітку постійно трапляються сварки між тими, кому задуває, і тими, кому жарко, оскільки водії, замість кондиціонерів, надають перевагу відчиненим вікнам. Як підсумок: пасажири або хворіють через протяги, або мліють від спеки. Таке враження, що більшість перевізників відноситься до пасажирів, як до худоби, адже ніхто з них не дбає про комфорт громадян, завдяки яким заробляють надприбутки. У свій час маршрутним бізнесменам вдалося протягнути рішення про підвищення рівня здирництва з громадян, без жодних додаткових зобов’язань зі свого боку. У тому числі, без запровадження квитків як засобу контролю за їхніми реальними прибутками.

Це — результат роботи команди Арсенія Яценюка: Кабмін скасував державне і муніципальне регулювання тарифів на пасажирські перевезення. Рішення закріплене Постановою №240 від 25 березня 2015 року. У ньому перевізникам дозволили самим встановлювати ціни на проїзд. Законодавство про автомобільний транспорт обмежень щодо ціноутворення в цьому секторі не містить. В основний підзаконний акт у сфері пасажирського автотранспорту — постанова КМУ № 176 від 18 лютого 1997 року — також не включено такі норми. Єдиний прикладний законодавчий акт у цій галузі — Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, яку затверджено наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17 листопада 2009 року за № 1175.

Подолання монополії перевізників можливе тільки через потужний механізм конкуренції, який міг би стримувати різкий ріст тарифів, зазначають члени Ради Київської обласної парторганізації «Справедливість» Алла Збанацька та Марина Дехтяр, які ввійшли в склад робочої групи, і приймають активну участь в роботі. У цій боротьбі їх підтримують юристи Руху та керівник Київської обласної організації Костянтин Бєдовой: «Це – час перевізників, їм просто немає сенсу стримувати ціни – вони монополісти, як хочуть, так і підвищують тарифи. Тільки здорова конкуренція може вплинути на зниження ціни та підвищення якості послуг», — зазначає він.

«Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту містить формулу, за якою мають розраховувати тариф. Однак методика ситуацію не рятує. По-перше, вона має рекомендаційний характер для такого виду перевезень. Дана формула наступна: чисельник — це планова собівартість послуги з перевезення плюс плановий прибуток, знаменник — запланована кількість пасажирів, помножена на середній кілометраж поїздки. Немає сенсу вивчати об’єктивні показники витрат перевізника, якщо потрібна цифра тарифу (12, 15 або 20 гривень) легко знаходиться. Аналіз наданих до КОДА розрахунків тарифів показав, що «малюють від зворотнього», підставляють потрібну кількість пасажирів у формулу — і все. Справді ціну проїзду вільно встановлює перевізник, її ніхто не контролює і поки що перевірити пасажиропотік ніхто не наважився. Кількість пасажирів беруть — зі стелі!», — стверджують Алла Збнацька та Марина Дехтяр.

Маршрутним здирникам активно допомагають і самі громадяни, які лінуються вимагати квитки й не чинять жодних акцій громадянського спротиву, вважаючи їх безнадійними, зауважують також у Київській обласній організації Руху Наливайченка «Справедливість». Багато таких «співчуваючих» пасажирів, які переконані, що «шофер також повинен щось заробити», і саме такі «сердобольні» є тією основою, на якій ще глибше вкорінюється корупція та незаконні доходи навіть на рівні простих громадян.

Автор: Алла Збанацька, Марина Дехтяр