Майданський: «Маніпуляції та цинізм влади мають залишитися в минулому»

16358699_786618444819582_514729894_n-640x480Петро Олексійович заявив, що значення Томоса рівноцінне здобуттю Незалежності. Президент чомусь раптово втратив здатність тверезої оцінки подій та явищ, став порівнювати непорівнянне. Створення Української держави ПРОГОЛОСИВ український народ. Саме так – проголосив, а не чекав декрету з Москви чи Вашингтону.

Армія, органи правопорядку, державні інституції, заводи й фабрики, інфраструктура, кордони стали українськими також без чиїхось там дозволів. Та й збройний захист від агресора розпочав народ, а держава приєдналася згодом. Чи дозволить Томос Петру Олексійовичу здійснити щось хоча б схоже за масштабом, наприклад, повернути уже канонічній ПЦУ її святині – лаври? Ні, тому що на відміну від Незалежності, незалежність церкви не здобули, не проголосили, а отримали в обмін на уступки (ставропігії, митрополитство). Здобутки залежать від масштабу особистостей. Звичайно, що в історичній перспективі лаври та приходи РПЦ внаслідок дій самих прихожан поступово перейдуть в ПЦУ і значення Томоса в цьому процесі є визначальним. Але ж ми не про це ведемо мову. Ми говоримо про заяви та вчинки лідерів і, як наслідок, про невідповідність правителів народу та масштабам завдань, які стоять перед країною. Вміння маніпулювати та безмежний цинізм мають залишитися в минулому.

Чому такі заяви президента стали можливими і не викликають обурення суспільства? Ми не єдині, хто отримав Томос. В жодній країні він не викликав такого суспільного резонансу, хоча передбачав значно ширші права місцевої церкви (ми отримали обмежений, кіпрський варіант), ніж ті, які отримала ПЦУ. Адже не можна прирівнювати акт, який стосується, в першу чергу, церкви до здійснення віковічного прагнення українського народу, який є багатоконфесіональним.

Відповідь тут одна – причина в нашій слабкості. Відсутність Томоса зовсім не перешкоджає діяльності РПЦ, а її вплив на весь православний світ зумовлений виключно силою держави. Коли англійський король захотів позбутися впливу папського престолу, він проголосив вільну Англіканську церкву. Держава була сильною і він міг собі це дозволити. Не прагнули отримати дозволи в тій же Данії, створюючи Церкву Датського Народу і сусідство з могутньою Священною Римською імперією датського короля не злякало. Український народ здобув Незалежність, створив державні інституції, проклав кордони, а правителів вибирав нікчемних, заражених комплексом меншовартості, не здатних на поступки. Саме тому держава залишилася в сфері впливів, бездарно позбулися ядерного потенціалу.

Не стала винятком і церковна політика, яка не змогла перетворити РПЦ в маргінальну структуру, а дозволила їй зміцнитися на наших теренах та утримати за собою основні церковні святині. Саме тому президент, який не в змозі зміцнити державу внаслідок інших власних пріоритетів та відсутності особистої мужності, шукає джерела підтримки електорату, маніпулюючи значенням цього церковного акту.

Андрій Майданський,

керівник Івано-Франківської організації Руху «Справедливість»