Як волонтери й представники «Справедливості» приймали дітей зі сходу України

Ця коротенька, але така показова історія почалась для Дехтяр Марини, членкині Руху В. Наливайченка «Справедливість», з посту в ФБ, який вона побачила в стрічці пізно ввечері в суботу, 4 серпня 2018 р. В ньому волонтер Юлія Кияшко зверталась по допомогу – необхідно декілька волонтерів, які могли б провести час з дітьми, що відпочивали на Заході України і повертаються 6 серпня на схід.

Сконтактувавшись із Юлією, Марина уточнила деталі. Діти – 18 вихованців школи-інтернату з Бахмутського району Донецької області. Вони відпочивали у Львівській області  разом з трьома вчителями і о 4.30 ранку приїжджають до Києва, а о 21.40 – потяг, який повезе їх додому.

Що робити малечі цілий день? Не залишатись же на вокзалі. Юля знайшла вихід – можна привезти дітей до неї. Вона живе в приватному будинку в Бориспільському районі. Але як доставити туди дітей? Адже більшість з них ніколи не були в метро.

Було вирішено звернутись до Володимира Івасюка, відповідального за маршрут в транспортному підприємстві — ПП «А. Т. Н.». Велика подяка йому за те, що у вихідний день він одразу погодився допомогти: «Машина буде! Не хвилюйтесь!». І дійсно, згодом перетелефонував водій – Володимир Трофимчук, який за рахунок особистого заробітку та часу (йому відшкодували лише вартість пального), дав згоду доставити дітей до пункту призначення.

І ось, ранок 6 серпня. Вокзал, трошки збентежені Дехтяр Марина разом з чоловіком та водієм чекали прибуття потягу, що запізнювався на 40 хвилин. Та, нарешті, дзвінок керівника групи Галини Володимирівни Гащенко: «Ми вже приїхали. Виходимо». Дітки заспані і трошки розгублені, але шикуються парами і йдуть до маршрутки. Завантажившись, рушають.

Дорогою, після з`їзду з Бориспілького шосе, за машиною прилаштовується поліцейський автомобіль і прямує протягом деякого часу, не обганяючи. Аж ось, проїхавши кілометрів 5, зупиняють. Поліцейський підходить з боку водія: «… операція «Перевізник». Куди прямуєте? Ваші документи!» Коли йому пояснили обставини, він посміхнувся і побажав щасливої дороги.

Діставшись обійстя Юлії, гості швиденько попили чай з печивом та розійшлись по кімнатах. А тим часом, господиня разом з мамою Галиною Василівною готували сніданок. І борщ з пампушками, і домашня картопелька з куркою, салати, кукурудза, макарони з сосисками – все це господині надавали за свій рахунок. Допомагали їм рідні і односельці.

І розваги в дітей були – ходили до конюшні Бутенко, де чарівна адміністратор Аліна провела цікаву екскурсію, не зважаючи, що понеділок – санітарний день і зазвичай відвідувачів не пускають. А ще була риболовля, стрибки на батуті, вголос читали розповіді з книги Галини Василівни Кияшко «Не запізнись». Дуже душевні історії сподобались дітям, що слухали їх, затамувавши подих.

День, що почався так рано, промайнув непомітно. Слова вдячності линули з усіх сторін. Обійми, фото на прощання. Гості зайняли свої місця в автобусі.
Промайнула година – і ось уже центральний вокзал. Складно собі уявити, що настільки можна прив`язатись до дітей за один день! Які вони добрі, позитивні, ввічливі, як відкликаються на будь-яке прохання і пропонують свою допомогу! Так хочеться, щоб на їхньому життєвому шляху зустрічалось як найбільше справжніх людей і щоб вони виросли справжніми справедливими людьми!