Влада повертає Україну в горезвісні 90-ті

Пригадуєте сакральні слова Лесі Українки: «Щоб не плакать, я сміялась»? Випробувані у часи безпросвітної скрути нашою славетною поетесою помічні ліки від відчаю та зневіри неабияк можуть знадобитися й нам, її нащадкам, на долю яких випали не легші, а в декого й важчі випробування. Адже сміх, як твердять вчені, не лише подовжує життя людини, а й допомагає перетерпіти всілякі негаразди.

Дякувати Богу, наша влада не обділена почуттям гумору, отож час від часу влаштовує для народу маски-шоу на зразок «Розсміши смішного!» Щоправда, від жартів можновладців більше хочеться плакати, а не сміятися. Взяти, для прикладу, намір Нацбанку з дня на день запровадити купюру номіналом у 1000 гривень. Для чого, спитаєте, ці банкноти, коли місячна пенсія чверті українців не перевищує 1312 гривень, а середньомісячна зарплата, наприклад на Рівненщині, менша, ніж 5 тисяч гривень? А все це, як запевняють державні мужі, для блага людей. І, повірте, не лукав’ять. Ну, незручно, погодьтеся, чинуші-хабарнику брати грошей напакованими торбами. А про нардепів, урядовців та інших можновладців, які мільйони готівки ховають під матрацами, ви подумали? Хіба вони не люди? Зрештою, не поспішайте крутити вказівним пальцем біля скроні, бо хтозна, чи не стануть ці 1000-гривневі купюри завтра-післязавтра розмінною монетою, як це було в 90-х роках. А такий варіант, на думку експертів, які прогнозують подальший ріст інфляції, цілком ймовірний.

Україна непохитно повертається у горезвісні 90-ї не тільки за стрімким рівнем інфляції та зубожіння народу. В наше повсякденне життя впевнено повертається безправ’я і беззахисність. Мова не тільки про гучні кримінальні розбірки з перерозподілом власності і сфер впливу, стріляниною на вулицях посеред білого дня, киданням гранат і підпалом машин і будинків. Ціна людського життя опустилася до кількох сотень гривень, за які можуть замордувати до смерті у власній хаті безпомічне подружжя пенсіонерів, вбити перехожого в темному провулку. Простим людям ніде і в нікого шукати ні правди, ні справедливості, бо їх перетворили на безлику масу, приречену на вимирання.

Кмітлива на всілякі вигадки із соціальними експерименти, які гуманно називають реформами, політично-олігархічна верхівка відверто знущається з народу. Розжирілі на бідах людей товстосуми не цураються сміятися мільйонам знедолених українців у вічі. Але не варто забувати перевірену віками українську мудрість про те, що сміється той, хто сміється останнім.