Влада вдає із себе доброго, а з МВФ робить злого поліцейського

Обіцяна прем’єром пенсійна реформа, яка мала б встановити соціальну справедливість, з усього видно, прирече мільйони українців якщо не на довічне кріпацтво, то на злиденне існування (хоча вони й зараз не живуть, а виживають). При цьому, аби вмити руки, влада всю вину за влаштований геноцид українського народу (а те, що політично-олігархічна верхівка робить з людьми, по-іншому й не назвеш) хоче перекласти на Міжнародний валютний фонд. Мовляв, ми були категорично проти, але МВФ принципово наполіг на підвищенні пенсійного віку і безапеляційно зарубав запропоноване урядом так зване осучаснення пенсій.

Чого варта турбота можновладців про людей, українці вже не раз мали можливість оцінити, скуштувавши «блага» у вигляді підвищень соціальних стандартів і гарантій. Взяти бодай підвищення з 1 січня мінімальної зарплати до 3200 гривень, за яким полетіли вгору ціни і тарифи (з квітня – на електроенергію, а з травня – на холодну воду). Це притому, що в левової частки українців, які отримували більше, як мінімалку, зарплата не зросла. А пенсіонерів узагалі офіційно занесли до категорії злиднів, бо понад половина з них має пенсії нижчі, ніж прожитковий мінімум.

Не виправило ситуації і травневе підвищення мінімальної пенсії до 1312 гривень, внаслідок чого лише 5 мільйонів з 12,3 мільйона українських пенсіонерів ощасливили в середньому на додаткові 65 гривень. У середньому, бо одні тепер будуть отримувати на 85 гривень більше, а інші, як, наприклад, моя мама, яка все життя тяжко пропрацювала у колгоспі, на 4 гривні.

Що таке 4 гривні на місяць? Мізер, за який навіть хліба не купиш. Не кажу вже про ліки, які навіть після розпіареної «доступності» коштують чималу копійку. Та й так званими доступними вони стали тільки для тих, хто хворіє на бронхіальну астму, цукровий діабет та серцево-судинні недуги. А як бути тим, хто страждає на інші, не менш тяжкі та пекучі, хвороби? Невже їм з копійчаними пенсіями і зарплатами судилося мовчки вмирати, бо немає за що купити ліки, які чомусь удесятеро дорожчі, ніж у самодостатній Європі?

Оскільки в Україні досі ніхто не оприлюднив текст пенсійної реформи, про очікувані нововведення мусимо судити зі скупих фраз високопоставлених чиновників. Які б світлі перспективи справедливого пенсійного забезпечення не малювали урядовці, усе зводиться до того, що справедливістю там і не пахне. Хіба справедливо те, що пенсію хочуть нараховувати, беручи до уваги відрахування до Пенсійного фонду лише за останні три роки перед виходом людини на заслужений відпочинок? А хіба решта років вона на печі лежала? На підставі чого, скажіть, оподатковують пенсії працюючих пенсіонерів? Адже пенсія – це зароблене людиною соціальне страхування.

Ну а підвищення пенсійного віку – це вершина цинізму! Замість того щоб виведені в офшори мільйони доларів спрямувати у розвиток вітчизняної економіки і таким чином наповнити Пенсійний фонд, олігархи від політики вирішили встановити пенсійний вік на рівні середнього віку життя українців. Іншими словами, створити всі умови, аби українці просто не доживали до пенсій. А відповідальність за це нинішня влада, яка вдає із себе доброго поліцейського, хоче перекинути на МВФ, якому судилася роль поганого героя.