За темною олігархічною ніччю настане світанок справедливості

Здавна відомо, що всі чорні справи творяться по ночах. Так, у темну пору доби збираються на свій шабаш нечисті сили, вирушають на злочинний промисел злодії, виробляють всілякі пакості нелюди. Чого ж тоді доброго чекати від українського парламенту, який традиційно вночі приймає державний бюджет? Чи хорошого, наприклад, від Нацбанку, якому не вистачило світлового дня, аби звістити народ про своє рішення щодо націоналізації Приватбанку? Навіть Президент полюбляє після опівночі, скажімо, навідатися до відомства Служби безпеки чи оприлюднити, як вчинив нещодавно, свою заяву з приводу запровадження абонплати за газ. Чим обертаються для нас темні діяння олігархічно-владної верхівки?

Відверту відповідь на це запитання цими днями дав американський президент Дональд Трамп, який, аналізуючи ситуацію в Україні, звинуватив українську владу в геноциді власного народу. Та осуд світової спільноти не заважає доморощеним олігархам і їхнім приспішникам чинити свої чорні справи, вичавлюючи з простолюду останні соки.

Попри те що населення України, понад 80% якого, за оцінками експертів ООН, існує за межею бідності, товстосуми обкладають народ, як вовків червоними прапорцями, новими поборами. При стрімкому падінні життєвого рівня українців тільки за останні три роки ціна на газ зросла у 8,6 разу, опалення – в 5 разів (у тому числі на 88% торік), електроенергію – в 3 рази (60% у 2016 році).

За даними аналітиків, кожна українська родина витрачає нині на оплату комунальних послуг 57 відсотків від заробітків, коли, наприклад, у Німеччині та Великобританії цей показник становить 10%, в Австрії – 11, в Іспанії – 17, в Угорщині – 22. Але навіть ця кричуща картина злиденного становища людей не вгамовує ненаситні апетити багатіїв, які намагаються запровадити хитро вигадані податі.

Якби олігархічні клани не злякалися назріваючого народного бунту через запровадження абонплати на газ, невдовзі неодмінно було б запроваджено плату за підключення до труб з водо- і теплопостачання. І це не припущення, а реальні наміри влади, реалізацію яких вона, вочевидь, вирішила відкласти до кращих часів.

Та найбільше тривожить те, що на подорожчанні енергоресурсів і комуналки паразитують олігархи, які виводять свої надприбутки в офшорні зони. За різними оцінками, з 1991 року з України в офшори виведено капітал на суму 148 мільярдів доларів, а щорічні офшорні втрати нашої держави сягають 11-12 мільярдів доларів.
Що ж у ці смутні часи робить український парламент, нардепи, які божаться, що за народ «готові на собі останню сорочку порвати»? Чому досі не переглянули, як обіцяли торік, тарифи на газ? Чому мовчки спостерігають, як злодії з великої дороги безкарно розкрадають і плюндрують державу? Чому закривають очі на те, що Україна за останнім дослідженням міжнародних експертів очолює рейтинг найбільш корумпованих країн Європи й Азії? Та тому що, потрапивши у вовчу зграю, по-вовчому завили. Про що найкрасномовніше свідчать оприлюднені багатьма з них електронні декларації з мільйонами готівки, шикарними автопарками, царськими палацами, приватними музеями антикваріату тощо.

Хтось з мудреців влучно підмітив, що найтемніша ніч – перед світанком. Отож десь у глибині душі зажевріла надія, що добігає кінця безпросвітна доба нескінченних страждань українців. І, як Воскресіння Христове, настане Божий день, сповнений світлом справедливості та добробуту.