Не нехтуйте статистикою, або Про бідність і середній клас

Держслужба статистики України регулярно проводить опитування, в яких українські родини дають власну оцінку своєму матеріальному і соціальному стану. Ці дані чомусь користуються набагато меншою популярністю, ніж результати соцопитувань, проведених комерційними та некомерційними дослідницькими організаціями. І це незважаючи на величезну вибірку Держстату — більше 15 тисяч сімей у дослідженні 2016 року!

Можна припустити причини відсутності інтересу. У замовлених соціологічних опитуваннях все в цілому виглядає краще, ніж є насправді. Одне зовсім свіже дослідження говорить про те, що майже 90% опитаних українців вірять в щастя, а дві третини вважають себе щасливими. Ще півдесятка інших опитувань розповідають нам, за кого щасливчики хочуть проголосувати, «якби вибори відбулися цієї неділі». Дані Держстату набагато суворіші і неприємні. Остання надана ним інформація із суб’єктивною оцінкою українських родин свого становища просто нокаутує! У XXI столітті в центрі Європи сім’ї обговорюють, чи голодували вони і від чого їм довелося відмовитися, щоб придбати найнеобхідніше. Це – не про Африку і не із сюжету російського агітпропу, це — офіційні документи державного органу України!

За підсумками 2015 року, половина жителів країни відмовляла собі в найнеобхіднішому (48,1%), а деякі з них — навіть в їжі (4,9%). У Запорізькій області до останньої категорії віднесли себе 52,3% сімей! Дві інші області на «п’єдесталі» помітно «відстали»: Херсонська (17,9%) та Івано-Франківська (15,4%).

При такому матеріальному становищі українських сімей зовсім не дивно, що жодна з більше 15 тисяч не віднесла себе до категорії «забезпечених». Представниками середнього класу вважають себе лише 0,7% українських сімей. При цьому, в 9 областях також не знайшлося сімей, які відносять себе до цієї групи. Географія регіонів без середнього класу — велика, без «западенців» і «східняків»: від Закарпаття, через Київську область і південні регіони, до Сум і Чернігова. Хіба не парадоксально, що вже другу революцію в країні роблять начебто представники якраз середнього класу, але «переможна» соціальна група в результаті стиснулася до часток відсотку?

Не потрібно бути математиком, щоб зрозуміти, що решта населення країни — близько 99% — виявилася на нижніх рівнях цієї соціально-економічної піраміди. Лише 27% віднесли себе не до бідних, але й не до середнього класу. А 72% українських сімей вважають себе просто бідними. У деяких регіонах цей показник сягає жахливих значень: 99,3% (!) на Закарпатті, 97,1% у Херсонській області і т. д. Різниця між західними і східними, аграрними та промисловими регіонами тут теж не особливо відчувається: у Запорізькій області бідними себе назвали майже 85% домогосподарств.

Цифри Держстату, в першу чергу, потрапляють на стіл до чиновників, до можновладців. Структура ця для того і створена: не для задоволення нашої цікавості, а для кращого розуміння ситуації в державі. Але, мені здається, є якась межа, за якою чиновник або політик високого рангу як раз перестає об’єктивно сприймати навколишню дійсність. Як тільки він сідає в пасажирське крісло службового «Мерседеса» (так-так, того самого — броньованого, за 5 млн грн), він перестає розуміти, що можуть собі дозволити і чого потребують пенсіонер, переселенець або студент. Та і його безпосередні підлеглі. З іншого боку, якщо ще і оточити себе водіями, секретарями та прибиральницями із зарплатами директорів заводів, то буде здаватися, що країна в єдиному пориві летить до успіху, перевищуючи допустиму швидкість.

Що там Держстат опублікував? 40% українців вважають доходом середнього класу 400 доларів і нижче?! Ну так це ж умовному міністру і нардепу документи потрібно підняти, конкретний рядок знайти, гривні в долари перевести… Морочливо. Краще подивитися на рейтинги партій. Там завжди все очевидно і майже завжди все всіх