Розвела нас держава, як сліпих кошенят

По суті, держава розвела людей, як сліпих кошенят. Бо розрекламований, як популярний пральний порошок, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набуває чинності з 1 липня, фактично прирік мешканців багатоповерхівок на комунальний геноцид. Адже влада, яка спершу гарантувала, що перед передачею будинку у власність мешканців, 100-процентно за рахунок держави зроблять його капітальний ремонт, прибрала цей пункт з нової редакції Закону тишком-нишком, як вправний шулер. А відтак утримання і ремонт повністю «вбитого» за останні 25 років житлового фонду повісили на шию самих мешканців.

Не важко уявити, чим це все обернеться для мешканців багатоповерхівок. Адже сьогодні з 1434 багатоквартирних будинків Рівного майже 60 відсотків їх потребують капітальних вкладань. Про які суми йде мова? Перекриття даху будинку обійдеться щонайменше у півмільйона гривень. А будинків з дірявими покрівлями в місті немало-небагато – до 30 відсотків. Практично 40 відсотків міських ліфтів вичерпали допустимий 25-річний термін експлуатації, а отже, потребують якщо не капітального, то поточного ремонту, який в середньому коштує 250 тисяч гривень для кожного ліфта.

А тепер ці суми розбийте на кількість мешканців вашого під’їзду чи будинку, щоб орієнтовно знати, скільки грошей необхідно здати з кожної квартири на вирішення тієї чи іншої комунальної проблеми: посильна вийшла сума? А що говорити про «хрущовки», які було б дешевше зрівняти із землею, аніж відремонтувати. Та й живуть там не можновладці і навіть не начальники жеків, а в переважній більшості люди похилого віку, котрі щодня сушать собі голову, як розділити мізерну пенсію на квартплату, харчі та ліки. Про якісь обновки мова навіть не йде. Та вовком завиють не тільки пенсіонери, а 80–90 відсотків рівнян, коли восени доведеться щомісяця віддавати за комунальні послуги до півтори тисячі гривень. Вистачить тоді хоч на харчі? Зачекайте, наша турботлива влада придумає щось таке, що й апетит пропаде, отож буде економія.

Відверто кажучи, перебравши подумки весь свій словниковий запас (у тому числі й нецензурний), так і не знайшов слів, щоб влучно висловити свою думку про душогубів, які нищать свій народ. Сказати, що ті нелюди не мають ні краплини совісті, це все одно що нічого не сказати. Зрештою, що про них говорити? Про колишніх же говорять або добре, або нічого. А нинішні скоро стануть колишніми.