«Справа Амосової» та принцип університетської автономії

Команді, яка наразі керує МОЗом, яка чи не поголовно англомовна і щодня декларує відданість західним цінностям та стандартам, можна пробачити багато чого. Десь відверто бракує управлінського досвіду. Десь — політичної підтримки. Десь — система філігранно саботує «чужинців». Але є речі, які важко збагнути навіть не фахівцю в сфері охорони здоров‘я.

Мені поталанило доволі багато повчитися у західних університетах. Я вчився і у Великобританії, і в Німеччині, і в США, і навіть трохи в Італії. Уявити, що заступник міністра «тимчасово відсторонює від посади» ректора одного із провідних ВИЩів десь в ЄС, США чи Канаді… просто не можу. Суд — напевно так. Але таке пряме й безпардонне втручання чиновника в діяльність університету в цивілізованих державах — нонсенс і брутальне попирання академічної свободи та університетської автономії. А от в «русском мире» — така зверхність чиновника над науковцями —норма.

Наголошу: цей блог — не про Амосову чи Лінчевського. І не про те, хто винуватий.

Пост про конечність дотримання принципів у цивілізованій державі. Якщо сьогодні патріоту Лінчевському дозволено відсторонити від посади Амосову, завтра ніщо не завадить нью-Табачнику відсторонити від посади Мелешевича чи Пасічника.

Все, що потрібно знати про «справу Амосової»… це те, кого МОЗ призначив в.о. ректора НМУ ім. Богомольця…

Я певен, що всі, хто підтримує відсторонення Катерини Амосової від виконання обов‘язків ректора НМУ ім. Богомольця, щиро вірять, що КҐБ-СБУ — флагман боротьби з корупцією.

Якщо ж ні, то пазли якось не складаються: Захараш М. П. (якого МОЗ призначив т.в.о. ректора НМУ) «з 1979-го — заступник начальника Військово-медичної служби КДБ УРСР. З 1983-го начальник цієї служби, потім очолював Військово-медичне управління СБУ (до 2009-го)».

Ветеран КҐБ і генерал СБУ на чолі медуніверситету!

Приплили…